Подолання дитячої безпритульності та бездоглядності
Дитяча бездоглядність і безпритульність — одна з найактуальніших і найболючіших проблем сучасного суспільства. Крім того, як свідчить соціологічна практика, економічні та соціальні протиріччя, які торкнулися усіх верств населення, передусім позначились на його найменш захищеній категорії— дітях. На тлі різкого зниження життєвого рівня населення спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених піклування. Із 80 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, лише близько 7%— біологічні сироти, які реально не мають батьків. Решта— діти, які стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на вулицю, і вулиця стає для них рідною домівкою.
За останні 10–15 років кількість таких дітей, які переважну більшість свого часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула великого масштабу. З’явилась нова категорія дітей, яких звично називають “дітьми вулиці”.
Підставами для взяття дитини на даний облік є:
- проживання дитини в сім’ї, в якій батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків;
-систематичне самовільне залишення дитиною місця постійного проживання;
- скоєння фізичного, психологічного, сексуального або економічного насилля щодо дитини в сім’ї.
В Коломийському районі діє «Районна цільову програму соціального захисту і підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, профілактики бездоглядності та безпритульності серед неповнолітніх до 2016 року».
Службою у справах дітей систематично здійснюється контроль за проживанням і вихованням дітей в неблагополучних сім’ях. Протягом 2013 року проведено 48 обстежень проживання даних сімей.
Кожна дитина є маленькою особистістю, захист і турбота про яку — найперший обов’язок держави. Тобто, кожна конкретна дитина з усіма її проблемами, вадами, мріями повинна залишатись пріоритетом у повсякденній діяльності як держави, так і всього суспільства. Сподіватимемося на небайдужість наших співгромадян і готовність допомогти цій вразливій категорії населення.
Дитяча бездоглядність і безпритульність — одна з найактуальніших і найболючіших проблем сучасного суспільства. Крім того, як свідчить соціологічна практика, економічні та соціальні протиріччя, які торкнулися усіх верств населення, передусім позначились на його найменш захищеній категорії— дітях. На тлі різкого зниження життєвого рівня населення спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених піклування. Із 80 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, лише близько 7%— біологічні сироти, які реально не мають батьків. Решта— діти, які стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на вулицю, і вулиця стає для них рідною домівкою.
За останні 10–15 років кількість таких дітей, які переважну більшість свого часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула великого масштабу. З’явилась нова категорія дітей, яких звично називають “дітьми вулиці”.
Підставами для взяття дитини на даний облік є:
- проживання дитини в сім’ї, в якій батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків;
-систематичне самовільне залишення дитиною місця постійного проживання;
- скоєння фізичного, психологічного, сексуального або економічного насилля щодо дитини в сім’ї.
В Коломийському районі діє «Районна цільову програму соціального захисту і підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, профілактики бездоглядності та безпритульності серед неповнолітніх до 2016 року».
Службою у справах дітей систематично здійснюється контроль за проживанням і вихованням дітей в неблагополучних сім’ях. Протягом 2013 року проведено 48 обстежень проживання даних сімей.
Кожна дитина є маленькою особистістю, захист і турбота про яку — найперший обов’язок держави. Тобто, кожна конкретна дитина з усіма її проблемами, вадами, мріями повинна залишатись пріоритетом у повсякденній діяльності як держави, так і всього суспільства. Сподіватимемося на небайдужість наших співгромадян і готовність допомогти цій вразливій категорії населення.
