Історія села Ценява

Село Ценява засноване у першій половині XVIII століття. Перша згадка про село датується 1714 року. Село розташоване на відстані 5 км від міста Коломиї. Площа села становить 1406,3 га. На території сільської ради нараховується 523 двори. Населення становить 1668 чоловік.

На території села знаходиться: сільська рада, школа, будинок культури та бібліотека, дошкільний навчальний заклад «Сонечко», колишній Коломийський МФПД стаціонарний відділ №1 (лікарня), відділення зв’язку та приватні підприємства.

Будинок культури та бібліотека

Ценявська  гімназія

При в’їзді в село в село від дороги красується капличка. На цьому місці в кінці ХІХ ст. пан Сівіцький встановив кам’яний хрест. Після війни, коли велася нещадна атеїстична робота цей хрест було зруйновано, а основу його при розширенні дороги та будівництві тротуарів в 1985 році перевезено на цвинтар. З ініціативи та безпосередній участі Саєвича Володимира Васильовича збудована капличка і освячена в 1990 році священником УАПЦ о. Василієм Гаврилюком.

         Навпроти каплички виросла стрілецька могила. Робота по спорудженню пам’ятника велася під керівництвом Миколи Томенчука, керівника ініціативної групи. Пам’ятник відкрито і освячено за православним обрядом 18 листопада 1990 року. У селі в 1942 році в урочищі Толока вже була висипана символічна могила борцям за волю України. Та в 1947 році була зруйнована. Хрест таємно жителі села перенесли і встановили на цвинтарі.

Стрілецька могила.

         На початку ХХ ст.. по вулиці Гостинець біля джерельної криниці була побудована дерев’яна капличка. Її чекала така ж доля як і хреста пана Сівіцького та жителі села перенесли і встановили її біля церкви. В 1991 році житель с. Дутчак Микола Степанович на тому місці поставив кам’яний хрест.

В урочищі Плита, що знаходиться на північний схід від села і прилягає до поля села Підгайчики,  розташоване джерело. За переказами тут колись було село і  дерев’яна церква. Одного недільного дня під час служби церква разом з прихожанами провалилась під землю. Згодом тут встановили дерев’яну  криничку, де сьогодні відбувається освячення води на свято Трійці.

Коли австрійський цісар скасував панщину в травні 1848 року, громада села на толоці біля потічка, де часто збиралася молодь на свята, встановила дубовий хрест. Тут і далі збирались люди у день скасування панщини, вбирали хрест квітами, співали, танцювали. Цей хрест і понині є окрасою села.

Дубовий хрест

Дерев’яна церква Воздвиження Чесного Христа, збудована і благословенна 1808 року. Біля церкви встановлено Дубовий хрест на честь 1000-літнього ювілею хрещення Русі встановлений 1988 р. З липня 2016 р. у храмі служить о. Юрій Савчук.

Дерев’яна церква Воздвиження Чесного Христа

Дзвіниця церкви Воздвиження Чесного Хреста.

Під час Другої світової війни на фронт було забрано 96 чоловік, 57 з них полягло на полях битви. Біля Будинку культури в 1981 році в День Пам’яті та Примирення було відкрито Пам’ятник полеглим односельчанам у Другій Світовій війні.

Каплиця Святого Юди Тадея.

Збудована за ініціативи та участі сім’ї Бойчука Андрія. Чин освячення відбувся  2 липня 2004 р. Щороку біля каплички у травні в часі «маївки»  та липні відбуваються подячні богослужіння на честь Святого апостола Юди Тадея.

Хрест  Чесного Животворящого Хреста Господнього

Хрест встановлено в офіру в честь Чесного Животворящого Хреста Господнього від родини Томенчуків 2008 р. Чин освячення відбувся 27 вересня 2008 р.

Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією

В 1905 року коломийські мулярі Кароль Очко та Йосиф Тимочковський збудували тут мурований філіальний костел. У 1946 році радянська влада закрила храм, облаштувавши у ньому спочатку зерносховище, а потім - склад мінеральних добрив. Після повернення святині у 1992 році її було відновлено при допомозі колишніх парафіян, які виїхали за радянської влади до Польщі (перед ІІ світовою війною у Ценяві було понад вісімсот католиків латинського обряду).

Криничка , де відбувається чин великого освячення йорданської води на вул. Тичини. Біля кринички було встановлено хрест згодом встановили статую Матері Божої  26.08. 2009 р.

Криничка

Колишнє Стаціонарне відділення № 1 фтизіопульмонологічного диспансеру

В 1947 році в будинку вивезеного в Сибір переселенця – Мазура Вілька була створена лікарня на 10 ліжок. Після добудови та реконструкції будинку поміщиці Павліни Кунцової. Раніше стаціонаром завідував народний лікар – Богдан Крайник., на честь якого встановлена меморіальна дошка на приміщенні будинку.

Стаціонарне відділення № 1 фтизіопульмонологічного диспансеру