Історія села П'ядики

Адміністративним та культурним центром П’ядицької об’єднаної територіальної громади є село П’ядики, яке розташоване неподалік міста Коломиї. Однозначної думки щодо пояснення назви села немає. Очевидно, що перша її частина пов’язана з цифрою «п’ять». За першою легендою село виникло як лісорубське поселення, де спочатку поселилось 5 «диких» без дружин і дітей чоловіків. Інша легенда оповідає про полювання князів в тутешніх лісах. Тоді вони вполювали 5 диких вепрів. Нарешті, третя версія розповідає про 5 джерел, які є на околицях села, що б’ють з-під землі. Вода в них за найлютіших морозів ніколи не замерзає, характеризується добрими смаковими якостями.

Як і більшість поселень Прикарпаття П'ядики не виникли на голому місці. До появи теперішнього села ще в епоху бронзи тут вже проживали люди.

Під час Першої світової війни П'ядики переходили з рук в руки від австрійців до росіян. Як і ті, так і інші були чужинцями, тому не зважали на місцеве населення, відбираючи мало не всю харчову продукцію. За підтримку російської армії пізніше австрійці відправили 15 жителів П’ядиків до табору в Талергофі.

Національне відродження П’ядиків розпочалося в міжвоєнний період. Коли почали діяти національні культурно-освітні товариства: «Просвіта», «Рідна школа», «Сельроб». Побут і життя селянства також покращився. Селяни могли працювати на землі, податки були в межах розумного, під лояльний кредит можна було взяти кошти на купівлю більшого наділу або будівництва будинку. Також в селі працювала польська школа.

В радянський час в селі діяв радгосп ім. І. Я. Франка. Селяни добре запам’ятали перший прихід «совєтів», тому неохоче вступали до нього. В 1946 р. до радгоспу вступило лише 26 сімей. Радгосп, а пізніше колгосп в селі спеціалізувався на вирощуванні зернових. В П’ядиках також працювало відділення коломийської «Сільгосптехніки».

З архітектурних пам’яток в П’ядиках збереглася дерев’яна Церква Покрови Пресвятої Богородиці, побудована наприкінці ХІХ ст.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Також в селі є хрест і капличка з нагоди скасування панщини.

Хрест і капличка з нагоди скасування панщини

Найвідоміший уродженець села Мирослав Ірчан (справжні ім’я та прізвище - Андрій Дмитрович Баб'юк) - відомий поет, прозаїк та драматург. Походив він із священничої родини, навчався в сільській школі, вищу освіту здобував у Львові та Празі. Попри те, що Мирослав Ірчан підтримував комуністичні ідеї, писав твори відповідної тематики, однак також потрапив під прес тоталітарної системи. За сфабрикованою справою по обвинуваченні в буржуазному націоналізмі його було 3 листопада 1937 р. розстріляно.

В 1962 р. в П’ядиках в окремому будинку з трьох кімнат було відкрито літературно-меморіальний музей Мирослава Ірчана. Зараз в експозиції понад 100 предметів, які мають відношення до життя та творчої праці видатного письменника. Поруч з музеєм хата, де й народився Мирослав Ірчан.

Літературно-меморіальний музей Мирослава Ірчана

Пам'ятник М.Ірчану

Іменем Степана Мельничука названо колгосп у селі Турці, одну з вулиць Коломиї та П'ядицьку школу. В обласному центрі місті Івано-Франківськ і в його рідному селі П’ядики встановлено пам'ятники Степану Онуфрійовичу Мельничукові (19.12.1898 - 11.11.1922), борцю за волю України.

Пам'ятник Степану Онуфрійовичу Мельничуку

П'ядицька сільська рада