Історія села Велика Кам'янка та Фатовець
Село Велика Кам’янка розкинулось на 7 горбах, обабіч шосейної дороги, що біжить до Обертина, на відстані 14 км від районного центру. З південного заходу село оточує ліс, що тягнеться до Коршева.
Село має цікаве історичне минуле. Територію села було заселено ще в бронзовий вік, про що свідчать знахідки: 12 браслетів, 2 сокири, поганська статуя. Вони зроблені з бронзи до 1200-800 р. р. до нашої ери. У другому кургані, на могильнику, поблизу села знайдено одовідведення амфору. Ця знахідка відноситься до провінціально-римських виробів, які побутували після середини IV століття нової ери. Подібні амфори знайдено в Олівії. Це дає можливість віднести знахідку з Великої Кам’янки до III-IV століття нашої ери.
Перша письмова згадка про село Велика Кам’янка відноситься до XV століття, тобто 1416 рік. Тоді село називалось Кам’яне, а власником одовідв Немірко Зкамйонек (Скамйонек) або Камйоник. Вважають, що і назва села Велика Кам’янка походить від Зкамйонек.
Однак, є і інша думка про походження. Відомо, що на одному з пагорбів в центрі села колись було містечко, яке було побудоване з каменю, можливо тому і походить назва Кам’янка. А з часом до села приєднались присілки: Горби, Пологи, Сухарів, Болота, Під’яблінки, і тоді до нього було додано назву Велика.
Через село протікає 4 струмки: Солонець, Веселий, Міхурівка, Харукова. Вони зливаються в один і впадають в Джурківський ставок.
У житті Великої Кам’янки відобразилась історія стражденної України. У роки Другої Світової війни 350 жителів села брали участь у воєнних діях, 122 – загинуло. 31 жителя села було розстріляно, 180 – вивезено на примусові роботи до Німеччини, 165 – було засуджено і примусово вивезено на Сибір. Уродженці села брали участь у віковічній боротьбі за Незалежну українську державу. Це були вояки УГА, УПА. Та на превеликий жаль у XXI столітті жителі села Велика Кам’янка одні із перших почали творити Революцію Гідності. Їх було біля ста чоловік. Уродженець села Богдан Калиняк та житель села Ігор Ткачук відлетіли янголами Небесної Сотні. 21 листопада 2014 року їм посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Захищаючи рідну землю від російського агресора у зоні АТО воюють більше 20-ти жителів села. Найстаршим із них є майданівець і доброволець Володимир Чопик, який починаючи ще з радянських часів почав боротьбу за суверенітет і незалежність вільної України. У 1989 році ще до розпаду Радянського Союзу ним було створено і оголошено первинну організацію Руху, в кількості 14 чоловік.
Церква Св. Архистратига Михаїла
Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні.
Хрест на місці загибелі трьох повстанців на околиці села.
Великокам'янський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ"
Село Фатовець
В народі це село ще називають Фатівці. Із оповідей місцевих довгожителів Петра Гуцуляка, Івана Ніньовського, Дмитра Гуцуляка, Параски Боклащук назва походить, можливо, від назви потічка, який єдиний протікає через усю територію і називається Фатівчик. Перша згадка про село припадає на 1598 рік.
Нинішні вулиці, кутки, крім офіційних назв, мають і народні: Хаща, Верххаща, Панська, Горішня, Солонець.
Куток Хаща: колись тут, по обидва береги глибокої ущелини, росли непрохідні хащі; звідси витікає з джерела потічок Фатівчик. За непідтвердженими даними, на вулиці Панській проживали заможні газди, оскільки ця територія прилягає до церкви; вулиця завжди була у зразковому стані.
Найвища точка села – Верххаща. До 1954 року село мало свою сільраду, останнім головою був Дмитро Гуцуляк. Відтоді село ввійшло до складу Великокам’янської сільської ради.
Найдавніша згадка про храми села належить до 1823 року, парафія – православна. Церква була дерев’яна, стара, не ремонтувалася через атеїстичне спрямування в державі, внаслідок чого розвалилася, було припинено богослужіння.
Громада села 1988 року, на особисті пожертвування і кошти меценатів, розпочала будівництво нової церкви, яку було освячено 15 січня 1995 року. Храм носить назву Різдва Пресвятої Богородиці; парафія належить до УГКЦ. Священик – Микола Горецький. Храмове свято – Різдво Пресвятої Богородиці, 21 вересня.
Біля церкви є одна стара капличка, побудована 1939 року, старий цвинтар. Новий цвинтар відкрили у 2011 році.
Споруджено могилу “Борцям і мученикам за волю України” у 2010 році.
Жителі села брали участь у визвольних рухах, боролися за самостійну Україну. Загинули 8 осіб від рук НКВС, 5 воїнів УПА живцем згоріли у бункері, 11 мешканців було заслано в Сибір; від рук німців загинуло у селі 2 людей і 2 єврейські сім’ї; з війни не повернулось 38 чоловіків.
У квітні 1944 року у господарстві Івана Ніньовського побував Маршал Радянського Союзу Г. Жуков, який проводив оперативну нараду в штабі генерала Андріанова ( коли фронт проходив у районі Тлумача, Городенки ).