Історія села Турка та Ясінки
Перша згадка про село відноситься до 1400 року. У легенді, яку зберегла народна пам’ять говориться, що колись давно володар цих земель об’їздив свої володіння і серед лісів, на березі річки зустрів трьох людей, що розмовляли незрозумілою мовою. Тому, він назвав їх турками. Першими жителями села записано двох Слободанів та одного Мегедина. До цієї назви могло додатись і те, що тут водилось багато турів – місцевість було вкрита лісами.
Село поділяється на декілька кутків: Горішній кут, Долішній кут, Кугутівка, Канада, Андрійчик, Рипа, Млака – назва яких має своє пояснення. Цікаві назви і урочища: моничів, ковалецький жоліб, біля млина, чипелинець, могила, лиса гора та інші. Могила – найвища точка села, яка знаходиться на висоті 350 метрів над рівнем моря.
Територією села із заходу на схід протікає річка Турка, яка бере свій початок у лісовому масиві поблизу села Коршів і простягається на 40 км впадаючи в річку Прут.
Село визволено від німецько-фашистської окупації 28.03.1944 року. В час Першої світової війни майже 200 чоловіків було призвано до війська – повернулось менше половини. В Другій світовій війні було 300 призваних.
Невід’ємною частиною сільського пейзажу є культурні споруди. В 1924 році на місці згорілої церкви побудовано нову, що належить УАПЦ. В 1998 році побудовано молитовний будинок християн-баптистів. В 2006 році відкрито церкву адвентистів сьомого дня, а в 2007 році - дім молитви Свідків Єгових.
Братська могила, де похоронено 22 солдати, які загинули поблизу села під час визволення;
Церква Святого Йосафата (дер.), споруджена в 1848 році, пам'ятник архітектури
Турківська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
Село, одне з п’яти на всю Україну, увійшло до галузевої програми соціально-економічного розвитку (модельний проект «Нова сільська громада»), запропонованої Міністерством аграрної політики України.
Найбільшими підприємствами села є ПП «Степан Мельничук», яке організоване на базі 4 колгоспів, створених в 1948 році. Очолює дане господарство Мирослав Червінський. Це сільськогосподарське підприємство славиться своїми стабільними високими врожаями, садами, ставковим господарством та високопродуктивною худобою.
Село Ясінки
Назва села походить від назви дерева «ясен», що тут вимовляється як ясінь. Можливо в селі росло багато ясенів, адже кругом були ліси.
До 1927 року тут проживала польська сім’я пана Островського. Цього ж року тут поселилась сім’я Коземчук Василини Йосипівни, що переїхали з села Брустурів Косівського району, купивши в Островських хату та землю.
Протягом 1929-1930 років до села Ясінки переїхали 26 сімей переселенців з Німеччини. Вони заклали тут свій цвинтар, викопали 2 криниці, вимурували цегляну школу. На початку другої світової війни у 1939 році німецькі сім’ї поспіхом виїжджали до Німеччини залишивши будинки та господарство.
20 лютого 1940 року в селі поселилось 10 українських сімей лемків, що переїхали з Польщі, українського села Лупкова Сяноцького повіту Львівського воєводства.
Основа формування сьогоднішнього села відноситься до післявоєнних років. В цей час тут поселяються вихідці з Городенківського, Снятинського та Косівського районів.
В 1948 році в селі Ясінки було організовано колгосп імені Лесі Українки, а в 1950 році селяни з цього колгоспу об’єдналися з колгоспами імені Франка, Шевченка та Жданова з села Турка, назвавши його колгоспом імені Шевченка, а з 1963 року – імені Степана Мельничука.
З культурно-громадських установ Ясінок тут була початкова школа, де навчались діти 1-4 класів. Проте внаслідок зменшення кількості дітей в 60-х роках вона була переведена в село Турку, а в приміщенні розмістився сільський клуб з кіноустановкою, який діяв до 1978 року та сільський магазин П’ядицького СТ.