«Тепер я розумію своїх синів краще» — Альона Гашимова, яка знайшла підтримку на тренінгу для батьків
«Тепер я розумію своїх синів краще» — Альона Гашимова, яка знайшла підтримку на тренінгу для батьків
Альона Гашимова — мама двох хлопців, дев’яти та семи років. Два роки тому її родина була змушена залишити рідну Харківщину через війну. Сьогодні вони живуть у Турці, пристосовуючись до нового життя та намагаючись знайти спокій і стабільність.
Нещодавно Альона взяла участь у тренінгу для батьків у межах проєкту «Простори підтримки у Нижьовербізькій та П’ядицькій громадах Івано-Франківської області: спільно для дітей, батьків і громади », і цей досвід, за її словами, став справжнім відкриттям.
«Ми, як батьки, дуже часто забуваємо про те, що в нас діти. Вони мають просто іншу емоційність. Вони не такі дорослі, і їхня поведінка більше пов’язана не з емоціями, які вони відчувають, а з тим, що вони чогось потребують», — ділиться Альона.
Для неї це стало ключовим усвідомленням: дитячі істерики чи капризи — це не примхи, а спосіб сказати про потребу в увазі чи підтримці.
«Я ніколи не розглядала, що істерики моїх синів можуть бути через те, що вони чогось не отримали. Це було дуже цікаво», — згадує вона.
Під час тренінгу учасники виконували різні практичні завдання, які допомагали розібратися у власних почуттях. Одне з них — вправа з написанням емоцій і потреб — залишила особливий слід.
«Коли було завдання написати емоції та відчуття, іноді сидиш і думаєш, до чого це віднести. Ми, дорослі, не завжди про це задумуємось навіть для себе», — каже Альона.
Попри те, що жінка вже цікавилася дитячою психологією, читала книжки й дивилася тематичні відео, цей тренінг дав їй «іншу грань виховання».
«Насправді дуже часто кажуть, що батьки роблять помилки, бо нас ніхто не вчить бути батьками. Але є методи, є інструменти, які допомагають робити менше помилок у батьківстві», — пояснює вона.
Одна з найкорисніших для неї вправ — це практикування «інструкції» для дитини.
«Ми робили практику з піджаком — як пояснити, як його вдягати. І зрозуміли, що для дитини “прибери” — це не те саме, що для дорослого. Треба більше пояснювати, що ти хочеш побачити, і не лише у побутових речах, а й у житті загалом», — розповідає Альона з усмішкою.
Під час війни, коли діти чують тривоги та новини, тема психологічної безпеки стає особливо болючою.
«Ми переселенці, і це складна тема, бо більшість наших родичів залишилися в Харківській області, де небезпека більша. Але ми постійно говоримо з дітьми про безпеку, пояснюємо, як діяти. Це стало набагато важливішим, ніж колись», — каже мама.
Для Альони цей тренінг став не лише можливістю дізнатися щось нове, а й відчути підтримку та розуміння — і в собі, і в інших батьках, які пережили подібне.
«Кожна методика, кожна вправа — це крок до кращого розуміння своєї дитини. І, мабуть, найцінніше — це вміння слухати. Просто чути, що вони хочуть сказати», — підсумовує вона.
Матеріали, розроблені у рамках проєкту, не обов'язково відображають офіційну позицію СОС Дитячі Містечка.
