«Спочатку шукали охочих, а тепер – черга». Як Пʼядицька громада надає послуги з користування басейном сусідам
Пʼядицька громада, що на Івано-Франківщині, доводить: привід співпрацювати зі сусідніми громадами мають майже всі – було б бажання.
Дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ) П’ядицької сільської ради була заснована у 2018 році, фактично зі створенням громади. Тут одразу працював басейн і напрям плавання. Басейн професійний – три доріжки по 25 метрів у довжину та спеціальні трибуни для стрибків.
Згодом запрацювали ще футбольна, гандбольна, волейбольна секції, а також – секція настільного тенісу й боксу. Діти Пʼядицької громади мають змогу займатися тут безоплатно.
За деякий час у громаді подумали: а що як залучити до співпраці сусідів? Мовляв, у нас є можливість надавати в користування басейн, а в них, можливо, є охочі займатися активним позашкіллям або фізвихованням. Так, почали співпрацювати з Печеніжинською та Матеївецькою сусідніми громадами.
Однак усе це відбувалося трохи хаотично, за усною домовленістю. Згодом співпраця взагалі припинилася, адже під час пандемії басейн був зачинений.
Коли ж у 2021 році у відділі освіти громади побачили оголошення про конкурс та інформацію, що Швейцарсько-український проєкт DECIDE допомагає укладати договори про співробітництво громад, вирішили відновити й узаконити співпрацю. Подали заявку, пройшли співбесіди – і взялися до справи.
«Співпраця із сусідніми громадами є важливою з кількох причин: для дітей – це можливість розвиватися фізично, покращити настрій, знизити рівень стресу, а також навчитися правильно поводитися у воді, що може бути корисним у разі надзвичайних ситуацій; нашим сусідам немає потреби будувати дороговартісний плавальний басейн із нуля, якщо можна ефективно використовувати вже наявні ресурси через партнерство. І, звісно, ми частково завдяки співпраці з громадами можемо оптимізувати наші фінансові витрати», – каже Петро Гайдейчук, голова Пʼядицької громади.
У цьому тексті читайте про те, чому співпраця навколо ДЮСШ Пʼядицької громади стала успішною та навіщо взагалі налагоджувати співробітництво територіальних громад.
Як домовлялися про співпрацю
Ігор Тепчук, начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту П’ядицької громади, пригадує, як одного разу до сільської ради прийшла Марʼяна Дикун, директорка ДЮСШ.
«Вона натхненно розповіла, що Проєкт DECIDE оголосив конкурс і запропонувала спробувати відновити та узаконити співпрацю навколо басейну в ДЮСШ. На той момент басейн ще був зачинений, але ж ми розуміли, що колись це все закінчиться. Та й саме нагода напрацювати механізм співпраці з нашими громадами – найважливіша. Тоді ми зателефонували представникам Печеніжинської та Матеївецької громади – вони не були проти. Проте, якщо чесно, до того, як ми подали заявку й онлайн зустрілися з експертами Проєкту DECIDE, не знали достеменно, що таке міжмуніципальне співробітництво. Особливо про процедуру чи закон у цій сфері», – зізнається Ігор Тепчук.
Ліворуч – Ігор Тепчук – начальник відділу освіти, Петро Гайдейчук – голова громади, Мар’яна Дикун – директор ДЮСШ, Дмитро Максим’юк – вчитель фізичної культури в Турківському ліцею, тренер ДЮСШ
Натомість у DECIDE пояснили, що в такий спосіб громади мають змогу підсилювати одна одну. Якщо в одній громаді немає якоїсь послуги, завжди можна звернутися до сусідньої громади за підтримкою – усе офіційно. А ще є змога разом подаватися на грантові проєкти або створювати спільні ініціативи зі співфінансуванням. Є безліч цікавих можливостей для співпраці. Тож басейн може стати лише точкою відліку.
Зрештою, із допомогою експертів Проєкту DECIDE, Пʼядицька громада напрацювала договір про співробітництво у формі реалізації спільного проєкту. А голови трьох громад зустрілися і підписали його.
«Голови громад погодилися на цю ідею із задовленням, навіть додаткові автобуси виділили. Це стало для нас поштовхом, адже нам дали зелене світло зусібіч. Далі ми вже мали забезпечити комфортні умови для всіх: розклад занять, суму оплати тощо», – розповідає Ігор Тепчук.
Як усе працює
Домовилися так: сусідні громади платять ДЮСШ тисячу гривень за дві години занять. Оплачують наприкінці кожного місяця, за результатом використаних годин.
Басейн у селі Пʼядики працює із жовтня по травень, не функціонує в опалювальний сезон. Для зручності громади склали розклад і розподілили час для відвідувань.
Басейн у повний розмір
«Наприклад, у нашій громаді є шість закладів освіти, учні й учениці яких їздять раз на тиждень на уроки плавання в межах уроків фізвиховання – на дві години. Йдеться приблизно про 20–25 дітей за один раз. З ними їдуть вчителі фізвиховання. Решта громад мають або один, або два дні на тиждень», – розповідає Марʼяна Дикун, директорка ДЮСШ.
Учениці перед заняттям
Василь Воронюк, директор Центру дозвілля дітей та юнацтва Матеївецької громади, розповідає, що діти відвідують басейн у понеділок і четвер.
«Ми стараємося залучити всі школи нашої громади й не порушувати графік. Адже йдеться про унікальну користь для дітей, яку не може забезпечити кожна школа в Україні. Хто не вміє плавати – має змогу навчитися в межах уроків фізичного виховання. Хто вміє – може відпрацювати навички й оздоровитися. Ми щиро раді, що в нашої громади зʼявилася така можливість. Задоволені всі: насамперед діти, далі – вчителі фізвиховання і навіть керівництво громади – що змогло налагодити таку співпрацю», – говорить Василь Воронюк.
Своєю чергою, Світлана Головань, начальниця відділу освіти, молоді, спорту й культури Матеївецької громади, розповідає про організацію довезення.
«У нашій громаді всі заклади освіти забезпечені шкільними автобусами. І відповідно до графіка, який не порушує підвіз учасників освітнього процесу до закладів освіти і з них, ми використовуємо вільний шкільний автобус для довезення до ДЮСШ», – розповідає Світлана Головань.
Учні й учениці Матеївецької громади під час занять
Загалом із найближчого населеного пункту сусідньої громади до Пʼядиків – 17 км, від найвіддаленішого – 35 км.
У Печеніжинській територіальній громаді – 9 закладів загальної і середньої освіти. Заняття цієї громади відбуваються переважно в післяурочний час, тому що їхати – довше, ніж іншим, а шкільних автобусів менше.
Окрім усього, у договорі про співробітництво також заплановані змагання між учнями й ученицями з різних громад. Це має на меті розвинути змагальницький дух, конкурентоздатність і познайомити дітей між собою.
До того ж у договорі зазначена можливість займатися з дітьми з особливими освітніми потребами в позаурочний час, якщо їм, наприклад, потрібна корекція. Це безоплатно, але має бути фахівець, який вміє проводити такі заняття.
Про плани, можливості та відгуки
Михайло Яворський, начальник відділу освіти, молоді та спорту Печеніжинської громади пригадує, як на початку співпраці пропонували закладам освіти громади приїжджати в басейн у Пʼядицьку ТГ.
«Охочих було мало. Ми шукали їх, просили дітей, щоб вони просто спробували, щоб ми набрали першу групу й автобус недарма їхав. Ми розповідали, що, зокрема, йдеться про техніку безпеки, діти вчитимуться триматися на воді. У нашій громаді багато водойм, тож це дуже актуально. Зрештою, зібрали групу з різних класів. Натомість зараз у нас черга з охочих, і ми возимо класи почергово, бо автобус небезмірний», – розповідає Михайло Яворський.
А ще Михайло розповідає, що батьки діляться, мовляв, коли діти приходять додому, то завжди мають купу емоцій від поїздки в басейн, розказують, що вони там робили, як займалися, хто їм допомагав.
«Діти щодня мене запитують: «Коли ми їдемо в басейн?». Вони б їздили частіше, це точно, попри те, що дехто з них ще тільки вчиться плавати. А яке задоволення отримує вчитель, коли дитина не вміла плавати зовсім, а за два-три заняття вже кличе: «Дивіться, я вже пливу». Я б радив кожній громаді, яка має змогу надавати такі послуги іншим, робити це. Це незабутні емоції», – ділиться Сергій Кобацький, учитель фізвиховання Ценявської гімназії.
Окрім усього, громади, які пройшли конкурсний добір та уклали договори про співробітництво територіальних громад, одержали від DECIDE мінігрант – 130 тисяч гривень. Так Проєкт DECIDE підтримує громади та стимулює спільно реалізовувати проєкти, спрямовані на розвиток освіти.
За ці кошти вдалося придбати дощечки й ласти для плавання, плавальні жилети, окуляри й шапочки, капці, секундоміри для проведення змагань, лавочки, м’ячі для водного поло і фітболи.
Інвентар, який вдалося придбати
«Ми враховували всі вікові категорії: від маленького до великого. Наприклад, ті ж таки капці діти часто забувають. Усе інше – допомагає вчити плавати, тренуватися та розважатися на воді. Цей інвентар дуже полегшив нам процес навчання, а також вдалося урізноманітнити заняття з плавання», – розповідає Марʼяна Дикун.
Світлана Головань із Матеївецької громади впевнена: завдяки ініціативі П’ядицької громади вдалося налагодити таку співпрацю на користь дітям.
«Ми не маємо змогу побудувати такий басейн у громаді. Тож співпраця з Пʼядицькою громадою – це просто-таки чудовий вихід. І ще цікавий факт: учителі, які супроводжують дітей, розповідають, що коли їдуть автобусом у басейн, завжди стоїть гамір, шум, діти не можуть знайти собі місяця. А звідти – тиша, усі приємно втомлені», – каже Світлана Головань.
Загалом Пʼядицька громада намагається налагоджувати співпрацю і з іншими сусідами. Зокрема, проводять змагання серед дітей шкільного віку із чотирьох різних громад.
«Ми робимо все, щоб цілий рік діти грали, бігали, займалися, змагалися між собою і щоб не було їм хвилини спокою, як кажуть», – усміхаючись, каже директорка ДЮСШ.
Також нещодавно до співпраці долучилася Підгайчиківська сусідня громада – самі відгукнулися і запитали, чи можна також відвідувати басейн і сформувати графік.
«Маючи такий гарний басейн у громаді, ми просто не можемо зачинитися і нікому його не пропонувати, не давати можливість іншим дітям спробувати плавати. Це було б із нашого боку егоїстично. І тому ми пропонуємо залучити максимальну кількість громад, скласти чіткий графік, надати всім охочим таку можливість – оздоровлюватися, розвиватися, тренуватися і просто весело проводити час», – завершує Марʼяна Дикун.
